Колись давно, що я забув де саме...
Колись давно, що я забув де саме,
Із скарбом лантух взявши на горба,
В печеру двері відчиняв сезамом
Казковий та простий Алі-Баба.
Нові епохи крутять кола знову,
І видумками тішаться, але ж
І досі души відмикають словом,
І зачиняють душі словом теж.
