Тебя кто помнил, тот забудет

Из пауз сотканный сюжет,
где ожидания напрасны.
Все так же верю больше гласным.
Но сути не было и нет.
Обычных дней — привет, пока!
Шагов навстречу — нет, не будет.
Тебя кто помнил, тот забудет.
Ты доверяй почти, едва.
Не научился, нет — пора!
Опять в слова совсем поверишь.
И широко открывши двери,
ты ждешь до самого утра -
она же вовсе не придет.
Из обещаний ночь крошится.
Почти невидимая птица,
крылом над вечностью махнет.
Отзывы
ga-lucia06.06.2018
Понравилось..чувственно...
Косинь Игорь06.06.2018
Спасибо!
Татьяна06.06.2018
Грустно...
Навеяло.))
А ти не вір, що я тебе забула
І заросли у пам'яті стежки.
В твоїх очах бездумно я тонула
На відстані лиш дотику руки.
А ти не вір, що я писала іншим
І не шукай підтвердження в словах.
Допоки впізнаєш себе у віршах,
Наша історія у них іще жива.
Косинь Игорь06.06.2018
О, замечательно как!
Пусть нас так часто забывают,
А мы все помним, даже слишком.
На лавке старого трамвая..
Напротив ты с какой-то книжкой,
Читала, взглядом лишь окинув,
И, нет, наверно не узнала.
И сердце ухнуло - так слишком.
А мне тебя так было мало...
Рад тебя слышать!
Спасибо!

