Два віночки

Обробка твору Я.Головацького

«Два віночки»

 

По під гаєм зелененьким чиста річенька тече,

А на яворі високим соловейко щебече.

Сидить дівча над річкою, два віночки повила

І ручкою білененькій тай на воду пустила.

Один вінець із барвінку, а другий із рутоньки;

Один вінець козаченька, а другий дівчиноньки.

Поплив вінок із барвінку, вовна його сіпає,

А зостався із рутоньки, того берег спиняє.

«Мій поїхав козаченько в далеку дорогоньку,

Мене лишив, молоденьку, таж саму небогоньку!

Вернись вінку із барвінку, приплинь до береженьку!

Вернись, милий, в Україну, пристань ко сердененьку!

Коли ж, вінку із барвінку, сплинеш до береженьку?

Коли вернешся в Україну, милий козачененьку?»

«На чужині на могилі зацвіла калинонька,

Там лежить твій козаченько, бідна сиротинонька!

А коли ся води вернуть, що за сім літ вилили,

Тоді вернесь на Вкраїну козачок твій миленький!»

 

9.03.2015