ДОРОГА В НЕБУТТЯ (всім жертвам Голодомору, зокрема моєму загиблому прадіду присвячується...)
I
У колгоспі вранці рада
Крик і ґвалт серед усіх
Хліба бачте їм замало
План не виконали вспіх
«Саботажник, підкуркульник»
Голова читає вслух
Всім дорога до Сибіру
Виб’ємо останній дух
Скрізь ми ворога побачим
Скрізь відчуєм як хорти
Хочете сховати щастя
А відчуєте біди
Ми будуємо роками
На кістках «совєтский лад»
Побудуємо державу
Робітничо-сільських рад
На потребу парткомуни
Трибуналу і судді
Вождь народів вам покаже
Шлях до кращої землі
Все в нас рівне – нема бідних
І багатих теж нема
Ми всі діти тій країні
Що годує і взува
«А кого? – спитав хлопчина
Що стояв там ближче всіх
Вас, та вашу ще дружину
Та дітей, панків на сміх
Ваше чадо бачте взуте
І одіте на манір
Слова вимовить не в змозі
А вже вхопить за комір
Де ж та рівність?
Де братерство?
Де той довгожданий мир?
Де «загірная комуна»?
Бачу я лиш жах і біль
По очам читаю смуток
На щоках кривавих піт
За плечима із десяток
Соловецьких таборів
Це по вашому країна
Де за рідний колосок
І малесеньку дитину
Викидають с пелюшок
Де те щастя, де та воля
Що пророкував нам Маркс
А за ним « червоний диктор»
Що зоветься «вождь» у вас
Рукава сягають долу
А кайдани вище плеч
Що ми бачим над собою
Лиш старий Дамоклів меч
Ці цинковані надгробки
Цей невичерпаний біль
Що дружини комсомолки
Пронесли крізь весь Сибір
А прийшовши на Вкраїну
Що побачать тут у нас
Як сплюндровану святиню
Пропивають напоказ
І відкрито заявляють
Бачте Бога в них нема:
«Ми господарі людськії
З нами воля і тюрма!»
Вранці бачу на плакаті:
«Все на Запад, нужен хлб»
Ну а нам замість хлібини:
«План не выполнил как след
Не работаешь – не надо
Сам мужик себе судья
Хлеба нет – не будет плана
А нет плана – в лагеря»
II
Краю рідний, доля наша
Серце України
Краєш серденько дитяче
Чом не квітнеш нині
Де поля твої безкраї
Ниви стоголосі
Ніжні пелюстки волошок
У твоїм волоссі
Присмерк раннього світання
У блакитнім сяйві
Щирі посмішки людей
І червоні мальви
Не озвуться вже гаї
Не подує вітер
Горе в кожному селі
Помирають діти
III
Ви хоч гляньте в очі батьку
Матері чи сину
Чи в звикли тільки бачить
Як гнемо ми спину
Краще ж бути наганяєм
Із свинячим писком
У руці тримать нагайку
Ніж собачу миску
Киньте кістку, вас благаю
М’яса нам не треба
Побудуємо палаци
Навіть вище неба
Вічно будемо рабами
Станемо годити
Тільки б сльози материнські
Не лились на квіти
Не вкривались чорним цвітом
Підвіконня хати
Не тримали б за зернину
Батька в казематі
Впав сердега на коліна
Молиться Ісусу
В цей момент села очільник
Накрутивши вуса
Миттю підхопився з місця
І підбіг до хлопця:
«Що ти мелеш навіжений
То тобі здалося
Белькотіння ні до чого
Слухай глас народа
Бо він краще розуміє
Що таке свобода
Раптом постріл
Потім другий
Донісся знадвору
Не одразу всі присутні
Зрозуміли змову
Очі парубка в останнє
Глянули на небо
Прощавайте односельці
Так мені і треба
Навкруги запала тиша
Землю вкрила злива
Лиш вона тепер згадає
Де його могила.
BENANDANTI
