Заволала совість

Заволала совість,небо відчинилося,

Від такого галасу здригнулись зірки.

Може то не справді,а усе наснилося,

Що у долі своїй всі ми жебраки.

 

Певно,що нам хочеться, якомога більшого

І завжди бракує слави і грошей.

Але то усе нам для тіла грішного,

Бо ми не керуємо серцем і душею.

 

А душа і совість в міру настраждалися

І вже тіло стало для них затісним.

Ось вони до неба разом докричалися,

Щоби розум істину врешті уяснив.

 

І протверезіла з бодуна свідомість,

Від сорому совість пролила сльозу.

Небо надіслало лиха їй натомість

І страшну шпурнуло в відповідь грозу.

 

Тож радійте люди тому,що се маєте.

Не гнівите Бога до грошей жагою.

Що задумав Боженька ,ви того не знаєте.

І не буде доля взагалі другою.

Сосєдка О.Д. 02.03.2018 р.