Дума про правду.

( З приспівами і плачем.)

 

Частина I. Приспіви.

 

За бугром сплели нам накид

для нечуваних подій.

Поділили - Схід і Захід.

"Розділяй і володій".

"Тер-р-рористи!" - аферисти

заходилися горлати.

Забуваючи навмисно,

хто послав кого вбивати.

Ти, Богданку, вбий Івана,

бо Іван – то є москаль.

Буде в нас маца різдвяна

і багато причандаль.

Ой, козаки, ви козаки,

встали б пращури вусаті.

 

Чому мало вас?

За те. Розплодилися носаті.

Доки ви тут хизували,

що такі ви є козаки,

тії всеньке розікрали -

вам дістались голі сраки.

 

Частина II. Плач.

Чужаки, шахраї, брехуни

Україну деруть, розривають.

Чорні птахи, смертей віщуни,

пошматованим краєм літають.

Хто тут свій, хто чужий – не про нас…

Зомбувальники знають…І діють.

Свій свого б'є на смерть по всяк час,

а чужі розумняки радіють.

Сатаніють на горі людськім

козакИ не козацького роду.

Рідна ненька у них - Ізраїль,

а Вкраїна - для жиру і шкоди.

Матері загубились в пасткАх

зомбувального рідного краю.

І в згорьованих чорних платках

молять Бога: "Хай Бог покарає".

Та даремно вони в молитвах

все до Бога благають і мліють.

Доки влада в чужинських руках

в нас не буде ні на що надії.

 

Схаменися! Не будь як баран.

Стули вуха. Не слухай спокути.

Краще втретє пішли на Майдан.

Щоби правду, нарешті, здобути!