Серед зими

Так сонце сяє, казково бродить,

Промінням грає, за обрій ходить…

З неба кидає голубінь чисту,

Землю вкриває світлом барвистим

 

Мов зазиває,- трішки погратись,

Природним раєм помилуватись,

Вміло складає з промінь східницю

Та так гойдає,- в очах іскриться…

 

Ще й вітер віє,- блиск розсипає,

Скарбами сіє,- зайців пускає

Отих, як мрія в сонячнім світі,

Життя надія у довголітті…

 

Природа вміє нести чудове,

Коли ще діє люте зимове,

Земля сивіє від снігопаду,

А скрізь - рясніє весна до ладу!

 

Серце співає, дарує ласку

Та закликає у справжню казку,

Адже не крає хуга, не свище,

Душа літає, прагне все вище!

 

Так розпускає, як птахи крила,

Весну вчуває ту ніжну милу,

Бо сніг вже тає,- мабуть, не марно,

Сонце сплітає проміння гарно

02.02.2018р.