Пір'їною непевних слів
Давай на сьомих небесах
Зустрінемось за небокраєм?
Нехай співають в цих ланах
Ті голоси, що серце крають.
В пустельних кратерах земних
Розтануть врешті-решт відлуння,
І тільки ті почують їх,
Що дочекались повнолуння.
Пір'їною непевних слів,
Примарним світлом невагомим
Нас Місяць повний спопелив
І пошепки сказав знайоме:
"Давай на сьомих небесах
Зустрінемось за небокраєм?"
І , згинувши в твоїх очах,
Я шлях останній обираю...
Графіка автора
