Пір'їною непевних слів

Давай на сьомих небесах

Зустрінемось за небокраєм?

Нехай співають в цих ланах

Ті голоси, що серце крають.

 

В пустельних кратерах земних

Розтануть врешті-решт відлуння,

І тільки ті почують їх,

Що дочекались повнолуння.

 

Пір'їною непевних слів,

Примарним світлом невагомим

Нас Місяць повний спопелив

І пошепки сказав знайоме:

 

"Давай на сьомих небесах

Зустрінемось за небокраєм?"

І , згинувши в твоїх очах,

Я шлях останній обираю...

 

 

 

 

 

 

 

Графіка автора