Те далеке світле миле...

Доля щаслива – ген за лісом,

Їй вже немає вороття,

Бо темна хащова завіса

Те з блиском,- вкрила майбуття…

 

Лише у пам’яті світлини,

Кохання першого життя…

Туди думками серце лине

Зі щирістю,- без каяття

 

Хоч розпустила чорні крила

Велика хмара звідусіль,-

Та те далеке світле миле

Тамує всю душевну біль…

 

І покриває чистим снігом

Це негараздоме буття

Святим, як мати оберігом

З молитвою своє дитя…

03.01.2018р.