Коханому

Горнятко кави, аромоксамит

Твоєї незрадливої любові.

Якщо зненацька завтра буде повінь,

Я знаю, порятунок ти мені

Влаштуєш лиш за декілька хвилин.

Бо ти мій захист, оберіг від світу,

Та іноді мене несамовиту

Ти підіймаєш з тліючих вуглин.

Як запорука щастя у житті

Твоє плече надійне та широке,

Для тебе диво я зеленооке,

Ми разом вирій різних почуттів.

Всіх хвилювань глибоких сивину

Ти на свої перекладаєш скроні.

Мої бажання здійснюють долоні,

Розтоплюючи зиму крижану.

Нас пестить тепле сонце навесні,

І як колись нестримні поцілунки.

Я звикла до коштовних подарунків,

Які даруєш знов і знов мені.

Для мене найдорожчий з-поміж них -

Душі моєї щире розуміння.

Я приховаю докори сумління,

Зітру думок початок руйнівних.

Ми досягли незвіданих вершин,

Та зможемо торкнутись краю неба,

І стану я найближчою для тебе,

Якщо мене відпустиш у вірші.

 

(Перший мій вірш мовою)

 

березень 2016