А ти вже чуєш, як весна крадеться?

А ти вже чуєш, як весна крадеться?

Полями йде, ярами, навпростець.

І тихо так, сама собі, сміється,

бо вже побачила зими кінець.

 

Прийшла під мої вікна, зазирнула –

дивлюсь, а шибка потекла слізьми.

Весна у небо пташкою пурхнула

і сніг з дерев розвіяла крильми.

 

А в небі сонцю щоки цілувала.

Шукала його довго з-поміж хмар.

Розповіла йому, як зимувала,

а те розчервонілось, наче жар,

 

і припекло. Тепер і крига скресне,

заплачуть-закурличуть журавлі.

Ще трішки – і навколо все воскресне,

і зійде кожне зерня на ріллі.

 

Посходить все, що ми з тобою сіяли.

Посходить – як би важко не було.

Посходить все, про що з тобою мріяли –

на те й весна, і сонце, і тепло…