Легендарний горбань

Якось в Україні горбань народився,

Спритний та веселий диво-трудівник.

Майже він одразу усім полюбився

І народ до нього дуже швидко звик.

 

Бігав по асфальту,не боявсь багнюки,

Мав булькаті очі ,ще й малий на зріст,

Пестили його чоловічі руки,

Для родини кожної був бажаний гість.

 

Час минав по троху,він почав старіти

Вже з’явились інші красені-авто

Думають вже люди: «Де його подіти?»

Багатьом сучасникам ,майже він ні хто.

 

Швидко поіржавіли ті старі бляшанки

Зупинилось серце ,вже не деренчить,

Але мій горбаню стоїть біля ґанку

Народився в друге,та і знов біжить.

 

Знов помолодішав гарний колір має

Оченята світяться деренчить двигун

З посмішкою доброю кожен зустрічає

Весняно-зелений спритний мій горбун.

Сосєдка О.Д. 23.10.2017 р.