Блуждает Осень. И безмолвно...(лит. перевод)

Блуждает Осень. И безмолвно

Цветы горят в её очах.

В садах под синим ветром нежно

Плащ багровеет на плечах.

 

А вот она метёт аллеи,

Вся в золотой руде идёт.

И дивногривый конь за нею

На чёрном поводе бредёт

 

И на ветвях уже не росы,

А только иней с того дня,

Как села Осень, желтокоса,

На черногривого коня.

 

Приди же, глянь на ту аллею,

Почувствуй холод и беги.

Она же вдаль умчит, за нею

Застелит снег и все следы.

 

============================================

ОРИГИНАЛ.

Володимир Сосюра. 1958

 

Блукає осінь. Безгомінням

цвіте її очей блакить,

і у садах під вітром синім

багняний плащ її шумить.

 

Вона мете сумні алеї,

де пада золото руде,

і важкогривий кінь за нею

на чорнім поводі іде.

 

Вже на квітках іней - не роси,

і недалеко вже до дня,

як сяде осінь жовтокоса

на чорногривого коня,

 

востаннє гляне на алеї

в диханні голоду й біди

і в даль поїде… А за нею

сніг замітатиме сліди…