Вербова парсуна / y співавторстві з Sandro74/
У співавторстві з Sandro74
Соромязлива
Діва бiля рiчки.
Долонi-листя загорнули воду.
Цнотлива верба
В золотистiй стрiчцi,
Стидаючись, дарує нiжну вроду.
Зелені шати.
Вишиті узори -
Дрібненька зелень жовтим перевита.
Й коса багата.
Файному убору
Радіє прибережна Афродита...
А рiчка плеска.
Верби вiдзеркаллям
Милуються далекi небеса.
Неначе фреска,
Де позує краля,
У роскiш осенi одягнена краса.
Вже скоро, скоро
Закружляє вітер,
І стане діва гола, безтілеса.
Сховати сором
Зможуть тільки віти,
Човни-листи укриють тихе плесо.
Тоді морози
Дотиком холодним
Завмерлу душу упокоять льодом.
А вітри-ксьондзи
Й янголи господні
Вдивлятимуться у прозору воду.
Чекай на весну-
Поцілунком теплим
Розбурхає і воскресить красуню.
І крига скресне.
Аж до віт затерплих
Зманіжить світло ясную парсуну.
Акварель Demoiselle
