Серая тень (Конкурс "Фестиваль украинской поэзии в переводах 1 и 2")
Я серый призрак - тень гнилого места,
В котором нет души уже давно.
Я хлеб из задохнувшегося теста.
Внутри меня безмолвие одно.
Душа моя давно уже сгорела,
И я живу в забвении сама.
Уже "кровавой жизнью отболела",
А в голове моей царит лишь тьма.
Прохожих пропускаю мимо молча,
Порой столкнувшись взглядами на миг.
И темнота вокруг. В плену у ночи
Спит город сердца моего, безлик.
А храм души моей уже в руинах,
И стены их увиты сплошь плющом.
Расставлены по полю жизни мины,
Расстаться с жизнью можно за кустом.
Теней кровавых хор в сознаньи стонет,
Сомнение, как червь, меня грызёт.
Меня и убивают, и хоронят,
А всё благоухает и цветёт.
Автора оригинала, к сожалению, не знаю.
Я - це лиш сіра тінь гнилого міста,
душі в якого вже давно нема.
Я наче хліб з зіпсованого тіста,
а у середині лиш тишина німа.
Душа у мене вже давно згоріла
І я живу у забутті сама.
Я вже "життям кровавим відболіла"
А в голові моїй панує лиш пітьма.
Чогось повз моє тіло ходять люди,
Ми з ними ще й стикаємсь віч-на-віч.
Та темнота, вона для мене всюди
І в місті мого серця завжди ніч.
А храм душі моєї вже в руїнах
І стіни їх покритії плющем.
Життєве поле все лежить у мінах
І я з життям прощаюсь за кущем.
Криваві тіні в голові гуляють
І сумнів як хробак мене жере.
Мене щодня вбивають і ховають,
а все навкруг буяє і цвіте.
