Серая тень (Конкурс "Фестиваль украинской поэзии в переводах 1 и 2")

Серая тень (Конкурс "Фестиваль украинской поэзии в переводах 1 и 2")
Я серый призрак - тень гнилого места,
В котором нет души уже давно.
Я хлеб из задохнувшегося теста.
Внутри меня безмолвие одно.
Душа моя давно уже сгорела,
И я живу в забвении сама. 
Уже "кровавой жизнью отболела",
А в голове моей царит лишь тьма. 
Прохожих пропускаю мимо молча,
Порой столкнувшись взглядами на миг.
И темнота вокруг. В плену у ночи
Спит город сердца моего, безлик.
А храм души моей уже в руинах,
И стены их увиты сплошь плющом. 
Расставлены по полю жизни мины,
Расстаться с жизнью можно за кустом. 
Теней кровавых хор в сознаньи стонет,
Сомнение, как червь, меня грызёт.
Меня и убивают, и хоронят,
А всё благоухает и цветёт.
 
Автора оригинала, к сожалению, не знаю.
 
Я - це лиш сіра тінь гнилого міста, 
душі в якого вже давно нема. 
Я наче хліб з зіпсованого тіста, 
а у середині лиш тишина німа. 
Душа у мене вже давно згоріла 
І я живу у забутті сама. 
Я вже "життям кровавим відболіла" 
А в голові моїй панує лиш пітьма. 
Чогось повз моє тіло ходять люди, 
Ми з ними ще й стикаємсь віч-на-віч. 
Та темнота, вона для мене всюди 
І в місті мого серця завжди ніч. 
А храм душі моєї вже в руїнах 
І стіни їх покритії плющем. 
Життєве поле все лежить у мінах 
І я з життям прощаюсь за кущем. 
Криваві тіні в голові гуляють 
І сумнів як хробак мене жере. 
Мене щодня вбивають і ховають, 
а все навкруг буяє  і цвіте.