Стежками серпня (укр).

Нехай пече, а я таки піду –

Хоч Сонця скалка вже висить

над містом…

На волі щось цікавіше знайду –

Не хочу вдома розпливатись тістом,

 

Бо так мигцем і літо промайне…

А спека й відстань… прикрощі смішні…

Природа зачекалась вже мене –

Схилюсь я їй в долоні запашні…

 

От і над полем тихо я бреду,

Де соняхи дрімають на осонні…

Їм соковиту грушу на ходу…

Які приємні вітерця долоні!..

 

Вже й Сонце видається не гарячим,-

Лоскоче променем моє плече…

Не хочу бути каменем лежачим,

Бо і вода під нього не тече!..

 

16.08.14