Не все, що вiдбуваэться...

В співдружності з Вікторією Сілаєвою.

 

Не все, що відбувається навколо

На жаль я можу зрозуміти.

І невідомість відкриває шлях для болю,

Стає тоді так важко дихати і жити.

 

Солоні сльози закривають очі,

До відчаю, здається, лише крок…

А рухатись потрібно проти ночі,

Стрічаючи світанку сяйво в строк.

 

Надія, лиш вона, як втіха

Окутує мов птах своїм крилом,

Щоб біль розтанула та стихла

І майбуття просвітлене було.

 

О Боже любий, як душа волає

До Тебе кожний час та кожну мить.

В такі хвилини морок огортає,

Струна душі натягнута бринить.

 

Зіграв би Ти на ній веселі пісні,

Щоб серце сповнилось Твоїм вогнем;

Щоб хмари розступилися всі грізні,

І стала ніч яскравим світлим днем.

 

А вдень з Тобой спіткнутись неможливо,

Коли і в ніч зумів Ти зберегти.

В усі часи довіритись важливо,

І в спокій Твій, Господь, ввійти.

 

Я вірю, що не дарма тут страждаю,

Долаю перешкоди на шляху.

І все одно свій шлях благословляю,

Руйнуючи великий мур страху.