Лиш одна мить двох за руки тримала...
Лиш одна мить двох за руки тримала
Та промайнула іскра поміж них...
-Невже весь час на мене ти чекала,
Про це молила Бога, всіх святих?
Стояла босоніж у край дороги,
Ходила до світанку по полях,
Шукаючи мене, збивала ноги,
Тернистий шлях корився мозолям...
-Тебе найшла у тихім, ніжнім слові,
Та в пісні солов′їній у гаю,
Дарив ти сни казкові, кольорові,
В них почувалася з тобою як в раю...
Все це мені давало сил чекати,
А мрії малювати у віршах
І промайнувши поряд, упізнати,
То завітав мій сизокрилий птах...
Так довго босоніж мандрують долі,
Щоб на хвилинку в очі зазирнуть,
Залишити ескіз свій на долоні,
Рядки душі у ніжність загорнуть...
П.В.М 24.12.2013г.
