Весняні спостереженя
Приємний ,зАтишний плекає холодок.
Ось річка протікає без зупинки.
Два голуби зійшлися у танок.
І бавляться на березі дві чарівні дитинки.
А я спостерігаю за звичними речами.
Приймаю насолоду від цеї течії.
Радію я від погляда дитячими очима.
Роки юнацькі згадую свої.
І наче звичне все ,навколо тіж пейзажі,
І станція човнова стоїть ,красується.
Але моє життя летить ,як кони майже
І надімною час безжалісно глузуються.
З роками цінувати став майже кожну мить,
Навчивсь відпочивати і тілом, і душею.
А мудрий Інгулець біжить собі , мовчить
І станція човнова ,і дикі каачки з нею.
Прогулюються парком поодинокі пари,
Узявшись ніжно зАруки,з коханням у очах.
Я заспівав би пісню,нажаль нема гітари,
Про дивні несподіванки у дивних цих речах.
Про дівчину маленьку ,що нюхує тюльпани,
Про матерів з калясками, бредучих по стежках,
Про цінності життєві, приходять, що з роками,
Про спогади безцінні ,живуть, що у думках.
Про те ,як всеминається,забави і кохання,
Про те ,чого раніше в житті не помічав,
Про те ,що залишаються лиш жалісні зітхання
Що ти колись в житті таке батство мав.
Але не буду я,про те усе журитися,
Бо у житті минається, усьому тому час.
Я буду на усе це, із радістю дивитися
На діточок ,на річку,на парковий пейзаж.
Сосєдка О.Д. 27.04.2017 р.
