...

Ніколи вам не передам я ,

Всі почуття мої до нього.

Хоч він і не моя сім’я ,

Та не сприймаю як чужого.

 

Кобзар – душа мого народу ,

У ньому – горе,щастя,сміх,

Жага отримати свободу ,

Й звичайної людини гріх .

 

Він крізь віки летить нестримно,

Долаючи усі пастки ,

Лиш Україні служить вірно,

Весь час гортаючи листки

 

Її історії невпинно.

Знаходить знову й знову враз,

Щорік, щомісяць, щохвилинно,

І гніт, і горе , жаль образ.

 

Та українців не зламає

На шиї панщини ярмо

Ми вийграли. Його немає.

Більш не пригнітить нас воно.