Мандрує небом місячна ікона

Мандрує небом місячна ікона,

Холодний пил розтрушують зірки,

І вітер наче вирвався з полону

Та вишиває хмарні рушники.

Роса траву вкриває сивиною

І час не йде. Втомивсь. Заціпенів.

І поле тихо хреститься луною

Відгомонілих у минулім днів.