Безтурботний вітер
Що скаже безтурботний вітер,
Незнаючий моїй печалі мрій.
В бажанні бути як він вільним,
Непоневоленим мандрівником від лих.
Нетлінним, всюдисущим духом,
П'янливим щирим подихом груди.
Від гине суєти всіх тлінних буднів,
Які йдуть від уяви геть.
Нехай мій вічний дух гуляє,
Під сяйвом місячним в ночі.
І в шелесті покривом листя грає,
До схилу від світанку, з півночі за ріг.
Поривом сонячної ласки,
Я хмари з неба розжену.
З ранковим сходом чистим, свіжим,
Залишки ночі віджену.
Та знає тільки вільний вітер,
Роздольний подорожній всіх доріг,
Секрети кожного розпуття,
В які краї ведуть його шляхи.
01. 2017 р.
