За недосяжною горою

За недосяжною горою,

Де ніч забилась у ліси,

Хмарини тішились грозою

Та загорталися в баси.

На шпагах билися сполохи,

Земля дощу пила напій,

Не було лячно анітрохи

У цій містерії стихій.

І очі не шукали схову,

І серця не торкалась мла,

Хіба що віднімало мову,

Та й нащо мова та була?