Я бродив по стерні...
Я бродив по стерні,
Аж, - порепались п’яти!
Тільки, доля моя
Усміхалась несміло.
Не заліньки мені
На гачок натискати!
Та все ж, думаю я, -
Це мене – не зігріло б...
В буднях завтрашніх днів
Не забракло б лиш, духу -
Де Людину узрів,
Капелюха знімати...
Не заліньки мені
Переплавить гармати!
Бо, добро, а не гнів, -
До мети мене руха!..
