Чи ти поема, чи ти просто проза

Чи ти поема, чи ти просто проза,

Чи приказка, на розміри скупа,

Відлунюють в тобі весняні грози

І тихий шерех зжатого снопа.

Осінні фарби, запах листя пряний,

Мороз, відлига з чистими слізьми,

Накинуті на землю білі плями

Холодної, поснулої зими.

В тобі щось є. Без підступу, без краю,

Закутане у відданість чужу.

Чи ти поема? Я того не знаю,

Але і досі з радістю пишу.