Весна

Любов Шевчук

Весна

 

Захмелівши від берези соку,

Ніжністю від подиху весни.

Соловей бере високу ноту,

На пухнастій гілочці сосни.

 

І весна всміхається привітно,

По траві палає первоцвіт.

Землю заквітчає непомітно,

Зачарує лісу дивний світ.

 

Ось верба примірює сережки,

В голубому дзеркалі ставка.

Красень-ясень у самої стежки,

Вибиває з вітром гопака.

 

Кучері розкине дуб вродливий,

Захопивши у полон блакить.

Лицар непохитний і сміливий,

З сонечком про весну гомонить.