П’янких акацій...

Любов Шевчук

П’янких акацій...

 

П’янких акацій білих аромат,

Дерева пишні олягли сережки.

Звисають, наче спілий виноград,

Духмяні віти до самої стежки.

 

Акацій запах – молоде вино,

Тихе і безхмарне надвечір’я.

Заб’ється серце, як колись даво,

Байдужі лишаться, холодними сузір’я.

 

Поставлю в вазу дивну цю красу,

Медовим чаєм буду частувати.

Запарю руту, м’яту запашну,

Щоб назавжди тебе причарувати.