Зачарована краса

Зачарована краса

 

Озера лісу- вічності сліди,

Тут дуби- надійна охорона.

Верби нахилились до води,

Коси Мавок, їх зелена крона.

 

Могутні сірого граніту валуни,

Кришталем розсипалось джерельце.

Водяного вірні тіні- чаклуни

Зачарують розум, душу, серце.

 

Перехожий, не спиняйся, йди,

Не схиляйся спрагу втамувати.

Крадуться русалки із води,

В омут затягти, залоскотати.

 

Лілеї – білосніжні наречені,

А хвилі, наче дівчини коса.

Притягує до себе приреченних,

Ця дика, зачарована краса.