Одного разу.

Одного разу вийшов я із хати,

одразу ж впав на білий м'який сніг.

і лежачи , увесь такий пом'ятий.

піднятись самотужки все ж не міг.

 

Я озернувся враз по сторонам,

і погляд мій упав на перехожих.

Заради них я б знехтував життям,

і вірив що на мене вони схожі.

 

І тут до мене підійшла одна дівчИна,

піднятися мені допомогла.

Як добре, що ота слизька стежина,

сьогодні нас із нею тут звела.

 

І з того часу наші з нею долі,

переплелись так міцно і надійно.

Ми з нею наче квіточки отії в полі,

тримались одне одного постійно.

 

На тому розповідь свою завершу,

а з нею добігає кінця вірш.

І вам бажаю я подібних звершень,

І щоб життя ділили З кимось, або МІЖ.