Зізнайся

Зізнайся, чи ти згадуєш мене?

Чи недарма тобою захлинаюсь?

Чи має сенс життя моє земне,

В якому я за тінь твою хапаюсь?

Зізнайся, чи я й досі не набрид?

А може вже набрид, того ж не знаю,

Чи, може, голос мій - то пустоцвіт

Для тебе, мій малий шматочок раю.

Зізнайся, чи я зможу ще хоч раз

Тебе торкнутись поглядом тендітним,

Допоки не настав останній час,

Який до всіх приходить непомітно.

А він прийде, він світ переверне,

Поцупить землю й подарує зорі,

Зізнайся, чи ти згадуєш мене,

Живу краплину у людському морі.