Зізнайся
Зізнайся, чи ти згадуєш мене?
Чи недарма тобою захлинаюсь?
Чи має сенс життя моє земне,
В якому я за тінь твою хапаюсь?
Зізнайся, чи я й досі не набрид?
А може вже набрид, того ж не знаю,
Чи, може, голос мій - то пустоцвіт
Для тебе, мій малий шматочок раю.
Зізнайся, чи я зможу ще хоч раз
Тебе торкнутись поглядом тендітним,
Допоки не настав останній час,
Який до всіх приходить непомітно.
А він прийде, він світ переверне,
Поцупить землю й подарує зорі,
Зізнайся, чи ти згадуєш мене,
Живу краплину у людському морі.
Отзывы
Элис04.12.2016
Одні емоції, Саша!)) От вмієте ж Ви душу вивернути...
Жиго Александр04.12.2016
Так вийшло
Элис05.12.2016
Зізнатись? Ні! Ні за що, а ні слова!
Що біль розлуки душить по ночах,
Що в грім і дощ прибігти я готова,
Щоб потонути знов в твоїх очах…
Устами ніжно пригорнутися до тебе
Признатись, що ти сенс мого життя,
Тобою дихати... І більш мені не треба,
Та я мовчу... Не знати б каяття…
