Помовч, мій день, у тебе є цей хист
Помовч, мій день, у тебе є цей хист.
Навіщо ти приховуєш відоме?
Нехай тепер говорить падолист
Про затишок чудовий та про втому.
Про сине небо з клаптями хмарин
Та несміливий приморозок ранній,
Про сіро-голубий аквамарин
У ідеально круглій калабані.
Не треба знов осіннього плачу,
Для цього знайдемо ми інші дати.
Помовч, мій день. І я теж помовчу.
За нас сьогодні є кому сказати.
