У ліс правічний

У ліс правічний заблукати хочу.

Останню просіку без жалю залишить.

Та пугачем ночами зарегочу,

Завию вовком чи, бодай, на мить

 

Хоч дідьком лісовим з’явлюся

Побачить, як полотніє щока

Тих кривдників, за кого я молюся,

Даремно на відплату все чека…

 

Та раптом хрипкий ворон появився,

На гілля сів біля мого вікна.

Та пильно так на мене подивився,

Що зрозумів я – все відплачено сповна…