Сезонний Рух

Хворі обличчя фасадів у місті

Нищать у погляді патріотизм:

тільки яскраве засмучене листя

Серце звеселить, а потім - униз.

 

Хто мені скаже, як спекатись страху?

Кожна клітина хапає чимдуж

Промені світла, як ранена птаха

Серед мільйонів згасаючих душ.

 

Я промайну вересневі утіхи,

В жовтні помітивши мороку гніт.

Серце вже чує, як трапиться лихо,

Бо вже забуло, як криється лід.

 

Де мої весни запестані болем?

Нині параліч - найкращий мій друг.

Лину з листопадом прямо додолу.

Ні, не спинити сезонний цей рух.