Скрипка

Мамо! Ти чуєш, Мамо?

Скрипка плаче.

Вона і тужить, біль неначе

Їй аплодує, браво, браво.

 

Ти чуєш? Чуєш, тихий стогін.

Там рвуться струни у полоні,

Та притискають їх долоні.

Ти чуєш мову струн та гомін .

 

Вони говорять між собою

Та забирають тугу ту,

Та ще з очей твоїх сльозу.

Вони збирають... у долоні.

 

Не плачте Мамо!

Як струна, що натягнули на кілки

Твої відліченні роки.

Твоє життя... його замало.

 

Не плачте струни. Скрипка. Доля.

Та все відлічують роки,

Ті дні, мов хвилі у ріки.

Є тільки часу зла недоля.

 

А скрипка тужить та сміється,

Як ви сміялись молоді

Коханням креслили всі дні,

Що із недолей не знається.

 

Мамо! Ти чуєш, Мамо?

Скрипка плаче.

Вона і тужить, біль неначе

Їй аплодує браво, браво.