Ох, ця ж кривава, страшна війна!
Куди від неї потвори подітися?
Вона незламна, як китайська стіна,
Куди ж від горя, усім нам дітися?
Я приклонюся тихо до землі,
І слухаю, як серце її б'ється,
А душу огорнула знов печаль,
І на весь край гомін рознесеться.
Мене з дитинства навчала мати
Свою землю любити і зберігати.
Мир – це дім і мама, й тато,
Це та земля, де щастя є багато.
О Боже, благаю тебе,
Хай мир оберігає дітей,
Хай сонечко сяє, теплом зігріває,
Хай небо мирне буде голубе.
