Лист Мартіну Ідену
«Майбутнє Ідена не цікавило. Він і так незабаром дізнається, що на нього чекає. А що саме, це вже не має значення. Взагалі ніщо вже не мало значення. Все стало байдуже.»
(Джек Лондон, «Мартін Іден»)
Не думаю, Ма́ртіне, що між часа́ми разюча різниця.
Коли я приходжу до тями, підозрюю - це мені сниться.
І хоч ти у книзі. Межу у реальності стерто.
Ми схожі, мов браття, якщо говорити відверто.
Я знав кабаки, мордобо́ї, мав книги, ба навіть - кохання.
Неспокій роботи тяжкої, інтриги та вічні змагання
За місце під Сонцем. Та Сонце те іншим світило.
Те, що я любив, врешті душу і занапасти́ло.
Ночами писав я куплети, сонети, памфле́ти.
Ти, Ма́ртіне, знаєш, як світ відчувають поети:
Нестерпно, пекуче, собі розпана́хавши груди.
Що щастя? Ілюзія! Себто - спасіння не буде.
Ні гроші, ні творчість, ні пестощі, ані побачення:
Нічого насправді не має суттєвого значення.
А слово «майбутнє» в моїм лексиконі відсутнє.
В душі збайдужі́лій журби́ відчуття непозбу́тнє.
Звезды
Отзывы
Дяченко Христина16.12.2025
Чудово
