Мрія
Хто півжиття віддав за крихту співчуття,
Та не второпав геть нічого до пуття́,
Той ладен бути служкою у долі,
Лише б плекати власні мрії кволі.
Та задоволення від тих продажних мрій
Не більше, ніж в борделі від повій.
Тож, коли мрію ти спіймаєш, зрозумієш,
Що втіхи мі́зер. І нічого тут не вдієш.
Бо те, що нам зави́грашки дається,
У пеклі сатаною все кується.
А справжня мрія недосяжна бути має -
Як перша зірка, що в нічному небі сяє.
Ось тільки правда, друзі, лячна та відверта:
Є тільки світло. Сама зірка давно мертва.
Отзывы
Бугреев Сергей20.11.2025
Глубоко, но с такой глубины не просто мысли - жемчужины!
Дяченко Христина28.11.2025
Гарно
