Edgar
Тре́мор. Крок. Іще крок. Лячний крик!
Же́реб ду́шу клює, наче крук.
Чорний кіт – в нього ня́вкіт – як рик.
Серце ви́каже; гріх піде в друк.
Знову бродить злий рок між зіро́к,
Допельга́нгер чату́є вві сні.
Сонця жук золотий: стриб та скок!
Ме́жі розуму нам затісні́.
Кров розлито по вулиці Морг,
А дім А́шерів геть занепа́в.
Во́рон каркає нам: «Nevermore!»,
Чом ти душу свою занедба́в?!?
Верещав ураган! Вітер дув.
Звірі же́рли отруту із трав.
Я людиною натовпу був,
Та самотнім поетом я став.
Місто в морі – в лихій кругове́рті.
Твій овальний портрет – як порта́л.
Лише маска червоної смерті
Витріщається з усіх дзеркал.
Темний світ макабри́чних новел.
«Very well, Edgar Poe, very well.»
Отзывы
Дяченко Христина28.11.2025
Чудово написано
