Квартира
Сорок п'ята маршрутка від залізниці.
За хвилину від пляжу була квартира,
Що її знімали ми у вдови́ці
Чи то генерала, чи рекети́ра.
За вікном у нас виростали го́ри -
Наче хто малював їх для нас щоранку.
У мандрівку вабили нас простори,
І ласка́вий бриз нам гойда́в фіранку.
Все було незвично, метафорично.
Море гоїть всілякі душевні травми.
Шепотіли хвилі нам поетично -
Хто б ту пісню заграв, мільйонером став би.
На розли́в вино, галасли́ві ба́ри,
І нічні запливи під сяйвом місяця.
Я боюсь одно́ї страшно́ї кари:
Що в душі́ ці спогади не помістяться.
Отзывы
Дяченко Христина28.11.2025
ТАК РОМАНТИЧНО
