Ця непозбу́вна печаль
Ця непозбу́вна печаль –
Як сургуче́ва печать
На таємничих листах,
Що констатують: все – прах.
Ми у думо́к площині
Тонем, як мухи в вині.
Щоб не сказати «в лайні».
Світ цей реальний, чи ні?
Моя віршо́вана о́повідь –
Не заповіт і не проповідь.
Навіть не сповідь. Та де там!
Хоч співчуваю адептам
Культу ліричного слова.
Там, де можлива розмова,
Пе́стощів тіла зама́ло.
Годі! Бо вже попая́ло.
Чую нутро́м: зло із добром –
Є суть одне – як чорт із попо́м.
Отзывы
Гуля13.11.2025
Верно! С теплом, Андрей!
Дяченко Христина28.11.2025
Вірно! І я з теплом!
