Кохання – не рай, кохання – це поле дике

Аудиозапись

Кохання – не рай, кохання – це поле дике.

Воно викриватиме риси в нас щонайгірші:

І зо́п’яну хлопці битимуть хлопцям пики;

Й дівчата читатимуть тоскні любовні ві́рші.

І спогади насуватимуть, як навала

Розлючених варварів, здатних ввесь світ згубити.

Ти снилась мені сім років … і перестала.

Чому? Бо потрібно вмерти, аби ожити.

Бо справді любити вміють собаки й діти,

Дорослі незграбно граються в імітацію.

Сьогодні я скі́млю, бо ні́куди пра́вди діти,

І кличу красуню що віскі підносить та́цею.

Життя заримую. Навіщо? І сам не знаю.

Напевно, аби психологу не платити.

Мій мозок говорить: «Друже, а може, чаю?».

Душа верещить: «Ти мусиш любов пропити!!!

Як ті жебраки пропивають останній ше́ляг,

Щоб потім тиня́тись містом – людей лякати.

Найлі́пше про цно́ту пи́шеться у борде́лях,

Найбільше життя цінують за мить до страти.»

Отзывы

Найбільше життя цінують за мить до страти. Це так...

Ух. фундаментальна робота