Переливання
Червоний світанок знов переливає кров
Із мертвого дня у день, що тепер живий.
Йому горизонт накладає на тіло шов,
Вдихає Господь в добу нам мільйон подій.
Тут хтось закохається вперше, а хтось помре,
Бо музика всесвіту, друже, - це сміх та плач.
Під вечір гроза пролунає, як нота "ре"
З мінорної фуги Баха. А ти - слухач.
А потім настане ніч. Розженуть відтак
Зірки зграю хмар, бо є світло послом надій.
Ти вранці поглянь на обрій, - побачиш як
Червоний світанок ллє кров у наш день нови́й.
Отзывы
tatusia17718.10.2025
интересные метафоры
Дяченко Христина03.11.2025
на висоті образність
