Мов паркан, осіння злива

Мов паркан, осіння злива,

І душа вже невразлива

До самотності й печалі.

Що робити? Жити далі.

Що робити? Далі жити:

На кохання ворожити

Зранку на зернятках кави.

Грає грім сумні октави:

Краплі б’ють по стрісі, наче

По покрівлі військо скаче.

Справа дощ іде, і зліва:

Мов паркан, осіння злива.

Отзывы

Гуля15.10.2025

Душевные стихи! Дожди нагоняют грусть... Спасибо, Андрей! С теплом!

Душевно