Пульс

Нічне небо над ними було рясно поцятковане яскравими зірками, наче його хтось ножем мільйон разів штрикнув, намагаючись продертися до кращого світу, звідкіля променилося це блаженне світло. Вони сиділи на даху дев’ятиповерхівки, куди потай пролізли, влаштувавши бенкет на дві особи.

Виснажені шаленством пристрасті тіла́ слухняно мліли від приємної втоми. А коли нагодована плоть, на перший план виходять більш шляхетні потреби. Прагнучи дарувати ніжність, хлопець обійняв милу, й поцілував за вухом, відчувши вустами пришвидшений пульс коханої. До цієї миті Йому здавалося, що час зупинився, а виявилося, що він навіть прискорив свій неспинний біг. «Тук-тук, тук-тук …» - серце дівчини, наче досконалий хронометр, відміряло миті щастя.

Хлопець поглянув вдалечінь, де повний місяць - наче годинникова стрілка - перемістився циферблатом неба. Коли закохані піднялися на дах, місяць ледь виглядав з-за виднокраю, зараз він нависав над сусідньою багатоповерхівкою, роблячи її схожою на літеру «і» зі срібною блискучою крапкою.

У запалі почуттів вони перекинули почату пляшку вина. Вміст вилився назовні, і тепер кілька останніх червоних крапель повільно витікали одна за одною, наче кров зі спорожнілого тіла, котре покинула душа. За мить до падіння краплі зависали у повітрі, але закон земного тяжіння безжально тягнув їх вниз.

Останнім часом хлопець бачив багато крові: як власної, так і чужої. Але чомусь саме цей образ венозної рідини, побаченої у вині, змусив здригнутися.

Значить, час неможливо зупинити. Як і кровопролиття. Очевидність прозріння змусила Його заплакати.

- Що з тобою? – запитала дівчина.

- Просто я щасливий, - відповів хлопець.

А повний місяць вже висів над мостом, роблячи небо схожим на одноокого пірата, засмагле обличчя котрого було побите віспою незліченних зірок.