Фонтан

Думки́ в квача́ несамовито знову грають,
Зринають спогади нестерпно голосні.
А зашкару́блі наші ду́ші відкиса́ють
В холодному десертному вині.
Загра́ву колиха́є Бог в долонях.
Судо́мно кличе день нови́й у вир подій.
І молот серця вже кує підкови в скронях,
Щоб підкувати норовливе стадо мрій.
Стара провина вуха нашоро́шила,
Вогнем засяяв фіолетовий туман.
Сполохана свідомість знов спусто́шила
Жаски́м гріхом святий душі фонтан.
Отзывы
Матвеева Галина24.08.2025
МОЛОДЕЦ!
tatusia17725.08.2025
красиво
Дяченко Христина02.09.2025
Гарно
blanko-negro25.09.2025
Хоть я на половину украинец, но не всё понял...не вразумляю мову

