Серцеви́рвні блю́зи

Аудиозапись

Останній листок на дре́ві життя пожо́вк,

І сльози течуть, бо очі відкрили шлю́зи.

Самотній блюзме́н сидить, мов самотній вовк,

І виє на місяць свої серцеви́рвні блю́зи.

Колись він вважав – мистецтво – всьому́ ціна,

А мі́ра душі – даровані світу ноти.

Тепер розуміє – життя – це квадрат вікна,

Й ділянка землі на цви́нтарі, що навпроти.

В дитинстві хотілось увесь обійняти світ,

Любов свою, наче квіти, всім дарувати.

Тепер – подолавши фільтр швидкоплинних літ -

Що має? Душа визирає крізь ре́бер ґрати.

Він прагнув би краще жити, та, менше з тим,

У всякого смертного радощі є та бі́ди.

Тож виє блюзме́н, і плаче гітара з ним,

І гримають в стіну глухі до ридань сусі́ди.

Отзывы

Андрей! Спасибо!

Дійсно серцевирвні! І слово ти придумав чудове характеризує твою поезію

Прекрасно получилось!