Бо ду́шу Бог на те тобі і дав
«Я – Франсуа, от не щастить!
В тюрму стрибну́в з халупи.
Шия дізнається за мить,
Яка вага у дупи.»
(Мій художній переклад з французької катрена Франсуа Війона, написаного поетом 1463-го року в буцегарні містечка Мен-сюр-Луар у ніч перед стратою на площі методом повішення. P.S. З тієї майже безнадійної халепи Війону дивом вдалося врятуватися, проживши ще близько 30 плідних у сенсі творчості років)
Поет! В обличчя смерті регочи́!
Безно́са вже чатує за дверима.
Уже в замо́к врізаються ключі,
А в тебе у душі́ ще сяє рима.
Яскра́віша ця рима від зіро́к,
Талант ні совісті не має, ні терпіння.
Твоїми римами ідуть за кроком крок
Прийдешні в світ жорстокий покоління.
А що ти, брате, бачив в цім житті?
Лиш кабаки та друзі-зарізя́ки.
Любив жінок, але на самоті
Ти серцем вив! Аж скімлили собаки.
Я так і бачу ніч в Мен-сюр-Луар,
І заґратовану іржавим пру́ттям цю́пу.*
Як, нахиливши місячний ліхтар,
Ти пишеш не про ду́шу, а про ду́пу.
Бо ду́шу Бог на те тобі і дав,
Щоб ти любив, сміявся та ридав.
* Цю́па – діалектична назва в’язниці.
Отзывы
Дяченко Христина23.08.2025
Улюблений поет франції
