Поети повинні страждати!
* ілюстрацію згенеровано ШІ за текстом мого вірша.
Від апофеозу буденності
Нам марно чекати наснаги.
Відчуй в собі ритм дерзновенності!
Дозволь собі краплю відваги!
Поети повинні страждати!
В натхнення є біль джерелом.
Засунь же соски́ у лещата,
По па́льцю вгати молотком.
По тумбі удар мізинчиком,
Гуляй без штанів восени.
Або язиком – самим кінчиком –
Кайєннського перцю лизни.
Тоді лиш напишеш поему,
Уславиш себе у віках,
Коли електричну ти кле́му
Затиснеш сміливо в зубах.
Тож дупу вмости на пательню,
Червону усю від вогню.
Мандруй у долину пекельну -
Ні краплі до себе жалю́.
У яму стриба́й зі зміями,
По лего гуляй босо́ніж.
Проститись аби з надіями,
З бензину міцний бульйон їж.
Роз’ятрену рану лимонним,
Чи лаймовим соком полий.
Та блоком накрий п’ятитонним
Рендж Ровер свій лю́бий нови́й.
Забий собі цвяхи у п’яти,
Паркан за кермом протарань.
Лиш в офіс не йди працювати,
Бо це вже занадто страждань.
Отзывы
АРИСТАРХ АРИСТАРХ25.07.2025
Дбайливі настанови)))
Дяченко Христина02.08.2025
Від душі посміялася ДЯКУЮ
