В о́сад випав думо́к наму́л
В о́сад випав думо́к наму́л,
Пам’ять знов перейшла Рубікон.
Спалахнули зірки́ впритул,
Посміхнулись святі з ікон.
Відлуння слів печальне та відверте.
Душа навік запам’ятати хоче
Це небо - міцно вільхами підперте,
І латку місячну на чорній су́кні ночі.
Отзывы
АРИСТАРХ АРИСТАРХ24.07.2025
Образно
Дяченко Христина02.08.2025
Сподобалося!!!!
