Якби

Якби Господь подарував мені крила, я б літав,

Якби Господь подарував мені зябра, я б пірнав.

Все, що в мене є, - кількана́дцять слів у дурній макі́трі.

І уже не певен я ні у темряві, ні у світлі.

Лиш шкребуть коти у душі́, гризуть серце миші,

Та гудуть думки́ - наче про́тяги на горищі,

Ну а добрі сни всі втікають геть - у кватирку,

Знизу – мо́рок, прірва. Я – канатоходець в ци́рку.

Вже неважливо: чи крок улі́во, чи крок упра́во.

Удача більше мені зрадливо не крикне: «Браво!».

Той, хто був усім, той тепер - ніщо́. Сіє смерть могили.

Усі в світі твердо вважають, що - вони Божі стрі́ли.

Якби Бог сказав: «Ти – лиш тятива́», - зніс би ту обра́зу,

Та якби Господь відібрав слова, я би ґи́ґнув зразу.

Отзывы

АЯндрей! Замечательно! МОЛОДЕЦ!

Нет, пусть Господь не отнимет слов!

Дуже влучно та відверто! Сподіваюсь, слів ніхто не відбере.

Мудро дуже мудро